24 вересня 2018 р.
«Завдяки рішучому першому кроку я змінила своє життя»
Якось я поїхала на проект від організації „UNESCO” до Польщі до міста під назвою Вроцлав. Протягом місяця ми жили під одним дахом із поляками, молодими та амбітними студентами. Звичайно ж, робочою мовою не була польська, а лише англійська. Ми проводили разом час, сиділи на лекціях, пов’язаних із розвитком молоді, психологією, культурою, історією Польщі. За цей час кожен із нас перейнявся духом цієї країни. Після приїзду додому, не відкладаючи, наважилася піти на курси польської. Довго не довелося обирати, одразу порадили школу WelcomeStudent – це було влучення з першого пострілу – з ними і вивчила польську, і вступила до університету.
Польща є неймовірною країною, яка з кожним роком розвивається все швидше. Не говорю про конкретні міста, тому що розвиток кожного міста втілює цілість країни. Розвиток – це перспектива та майбутнє. Мабуть, за цим прагне кожен молодий чоловік, який поважає себе. А шлях у майбутнє треба з чогось розпочати і найкраще рішення — це початок навчання у Польщі. Щодня тебе оточує потік студентів, твій розмовний польський з кожним днем стає кращим. А далі все тільки в твоїх руках, варто лише почати користуватися здобутими навичками.
Навчання у Польщі спочатку здається дещо складним. Потрібно бути готовим, що не буде легко. Дай собі час звикнути до нового оточення і в жодному разі не піддавайся стресові. Це тебе лише зупинить перед розвитком. Перший курс завжди складний, багато предметів, загальноосвітніх насамперед. Але з другого курсу розпочинаються виключно заняття зі спеціальності. Різні проекти, дебати, дискусії. У тебе більше зведених днів у тижні, але масштабніше за завдання. Перший курс – 4 (5) днів занять, другий -3 (4) дні, третій – 2 (3). Крім лекцій, є ще всілякі студентські вечірки, які влаштовує університет.
Раніше я жила у гуртожитку свого університету, платила близько 480 злотих. Але після першого півріччя вирішила перебратися в однокімнатну квартиру. Гуртожиток був досить далекий від університету (вранці дорога займала близько години). Було весело, але й по переїзду не стало сумно. Було вже багато знайомих, з якими я без проблем могла зустрітися будь-коли. Ціна за квартиру в центрі Катовіце була вдвічі більшою, ніж ціна за гуртожиток. За комфорт треба було доплачувати, натомість дорога до університету значно скоротилася, з години їзди до 15 хвилин пішки. Плюс економія на громадському транспорті.
У вихідні я їздила до різних куточків Польщі. Але щоб поїхати в справжню подорож, потрібно на неї спочатку заробити, тож спочатку робота та місто, потім – відпочинок та подорож. Потрібно навчитися поєднувати.
Катовиці достатньо молоде місто – 152 роки. Але останні 5 років дуже серйозно розширився. Місто несе в собі серйозний розвиток та перспективи. Менше російськомовних, менше туристів, близько 350 тис. жителів. Не обов’язково одразу їхати до Варшави, спробуй себе знайти серед корінних поляків. Відвідавши Шльонське (Сілезьке) воєвудство ти можеш зіткнутися зі шльонською мовою, яка трохи відрізняється від сучасної польської, бо це вже історія польської мови – німецька змішана з елементами російської мови. Цікаве явище. Але, на жаль, із поколіннями він вимирає і колись буде просто історією.
Після навчання у Польщі переді мною стоїть завдання кар’єрного зростання. Все-таки робота зі спеціальності існує – і це ні міф. Завдяки рішучому першому кроку я змінила своє життя. І вам раджу спробувати. Не спробуєте – не впізнаєте. Успіхів!
